Раніше та зараз

Відходи, що виникають під час роботи у секторі охорони здоров’я, можуть значною мірою розглядатися як небезпечні відходи. Ризики для здоров’я та навколишнього середовища, спричинені цими відходами, можуть бути чітко визначені, а умови їх утилізації мають бути чітко відокремлені від тих, які утворюються в інших сферах діяльності.

  1. Чому ми повинні приділяти набагато більше уваги обробці інфекційних відходів?

Відповідно до заяви, зробленої Організацією Об’єднаних Націй «Всесвітня організація охорони здоров’я» (ВООЗ), в 2000 році неправильне поводження з медичними відходами (в першу чергу це неправильне поводження з  інфікованими голками для підшкірних ін’єкцій та шприців) спричинило розповсюдження наступних інфекції у всьому світі:

  • гепатит В: 21 мільйон випадків інфікування;
  • гепатит С: 2 мільйони випадків інфікування;
  • ВІЛ: 260 000 випадків інфікування.
Директива ВООЗ зазначає, що небезпечні відходи слід обробляти якомога ближче до місця їх виникнення. Ризики, пов’язані з транспортуванням небезпечних відходів, великі, а фактори ризику, властиві деяким матеріалам (наприклад, інфекційним), зростають щоденно. Зручно розташовані та обладнані об’єкти з утилізації відходів можуть звести до мінімуму необхідність транспортування небезпечних матеріалів. (Публікація ВООЗ, 2004)

Більша частина відходів з лікарень — це інфекційні біологічні матеріали або об’єкти, які, хоча вважаються «комунальними» відходами, фактично забруднені; ці предмети включають текстиль, бинти, шприци та інші предмети, що мають безпосередній контакт із пацієнтами. Більшість відходів лікарень становлять спеціальні хірургічні інструменти, таких як імплантати та інші засоби та приладдя, що застосовуються під час операцій та медичних маніпуляцій.

Утилізація медичних відходів породжує численні запитання, перша з яких полягає в наступному: як можна класифікувати медичні відходи?

 

  1. Категоризація медичних відходів

Інфекційні відходи

Інфекційні відходи — це те, що потенційно може містити патогенні мікроорганізми (бактерїі, віруси, паразитів або грибки) у достатньо великій кількості чи концентрації. До цієї категорії належать:

  • культури та запаси інфекційних агентів з лабораторій;
  • відходи від операцій та розтину пацієнтів з інфекційними захворюваннями (наприклад, тканини тіла, матеріали та інструменти, що контактують з кров’ю або іншими рідинами організму);
  • відходи, що походять від інфікованих пацієнтів в ізольованих палатах (наприклад, фекалії та сеча, матеріали після перев’язки із заражених або хірургічних ран, одяг, сильно забруднений кров’ю або іншими рідинами організму);
  • відходи, що контактували з інфікованими пацієнтами з гемодіалізом (наприклад, обладнання діалізу, таке як трубки та фільтри, одноразові рушники, рукавички, фартухи, лабораторні халати);
  • інфіковані тварини з лабораторій.

Патологічні відходи

Інфекційні матеріали, що містять мертву тканину, можуть приховувати особливо небезпечні та/або інфекційні агенти. Такі відходи включають кров, рідини організму, тканини, органи, частини тіла, ембріони та туші тварин. Підкатегорія патологічних відходів — це анатомічні відходи, які складаються з ідентифікованих частин тіла людини або тварин, здорових чи інших.

Колючі та ріжучі інструменти/відходи

Колючі та ріжучі інструменти — це об’єкти, для різання або проколу шкіри, наприклад ножі, скальпелі, інфузійні набори, голки, підшкірні голки, пилки, розбите скло, нігті тощо. Вони можуть передавати інфекції безпосередньо в кровотік. Ріжучі відходи як правило трактуються як високо небезпечні медичні відходи незалежно від того, забруднені вони чи ні.

Що стосується ріжучих відходів, то особливу увагу слід приділяти: інфузійним, трансфузійним та перфузійним комплектам; голкам для метеликів; канюлям; одноразовим лопаткам і лезам скальпеля; наборам гемодіалізу; розбитим скляним контейнерам (бактеріологічні та клінічні лабораторії); ампулам, що містять залишки розчину тощо.

Для зменшення ризику зараження ріжучими відходами використовуються два основних способи — зменшення їх інфекційності або їх здатність різати. Перше рішення, як правило, тягне за собою визначення способів обробки гострих предметів. Друге рішення може спричинити ізоляцію гострих предметів (як правило, в спеціальних контейнерах), їх механічну обробку або інкапсуляцію. Багато держав мають чіткі правила щодо контейнерів для гострих предметів, включаючи заходи для забезпечення їх стійкості до проколів та чіткого маркування. В деяких державах вимагають, щоб гострі предмети були механічно притуплені або подрібнені.

  1. Технології обробки та знищення інфекційних медичних відходів

Основними видами обробки і знищення медичних відходів є спалення та захоронення. Кожен з цих видів має свої недоліки, наприклад: спалення деяких видів медичних відходів, зокрема тих, що містять важкі метали або хлор, можуть  спричинити викид токсичних речовин в атмосферу (через недостатньо високі температури спалювання або недостатній контроль процесу спалення). Утилізація відходів шляхом захоронення на звалищах може спричинити забруднення підземних вод (якщо місце захоронення та/або утилізації є невідповідним).

Внаслідок вищезгаданих небезпек відносні ризики та інтеграція цього методу в загальну структуру комплексних відходів  повинна бути ретельно оцінена, беручи до уваги місцеві умови.

Розглянемо різні технології утилізації медичних відходів:

  • Спалювання
  • Хімічна дезінфекція
  • Мокра термічна обробка (парова стерилізація)
  • Мікрохвильове опромінення
  • Захоронення в землю
  • Інертизація

Спалювання

Спалювання інфекційних відходів у лікарнях призводить до забруднення атмосферного повітря. Раніше цей вид знищення відходів був найпопулярнішим способом утилізації більшості небезпечних медичних відходів. На сьогоднішній день, це рішення широко використовується, але й альтернативні методи стають дедалі популярнішими. При виборі рішення для обробки необхідно враховувати різні чинники, багато яких з них залежить від місцевих умов, таких як екологічні вимоги, а також доступні варіанти для остаточної утилізації відходів тощо.

Ефективність спалювання не викликає жодних сумнівів, але спосіб спричиняє серйозні проблеми щодо якості повітря. Через те, що реагентом є атмосферний кисень, великий об’єм повітря повинен постійно проходити через систему. Якщо вихлопне повітря не проходить через фільтруючий пристрій, всі речовини будуть опинятись в атмосфері з потоком вихлопних газів.

Недоліками сміттєспалювальних установок є:

  • Високі витрати на інвестиції та експлуатацію.
  • Цитотоксичні речовини не повністю знищені.
  • Значні викиди небезпечних речовин в атмосферу.
  • Необхідність періодичного видалення шлаку та сажі.
  • Знищення термічно стійких хімікатів та лікарських засобів, таких як цитотоксики, є неефективним.
  • Лише 99% мікроорганізмів знищуються.
  • Багато хімікатів і фармацевтичних препаратів не руйнуються.
  • Чорний дим, зола, токсичні димові гази та викиди.

Хімічна дезінфекція

Хімічна дезінфекція має велику роль у охороні здоров’я, використовується для знищення мікроорганізмів на медичному устаткуванні, на стінах та інших поверхнях. Сьогодні хімічна дезінфекція також використовується для обробки медичних відходів, шляхом додавання хімічних речовин до відходів з метою знищення або дезактивації патогенних мікроорганізмів, хоча в результаті частіше відбувається дезінфекція, а не стерилізація. Ці розчини найбільш підходять для обробки рідких відходів, включаючи кров, рідкі екскременти або лікарняні канали. Незважаючи на це, хімічна дезінфекція також може застосовуватись для твердих (і, навіть, дуже небезпечних) медичних відходів, таких як мікробіологічні культури, гострі предмети тощо. Вищезгаданий процес має такі недоліки:

  • Ефективність дезінфекції залежить від умов експлуатації.
  • У випадку непошкоджених твердих відходів, лише поверхня буде дезінфікована.

Саме через неефективність хімічної дезінфекції частини людського тіла та туші тварин не повинні оброблятись таким способом за винятком випадків, коли альтернативні рішення для утилізації недоступні. Лише у випадку, якщо немає іншого вибору, такі матеріали можуть бути дезінфіковані після подрібнення. При плануванні хімічної дезінфекції слід приділяти особливу увагу остаточному захороненню відпрацьованих відходів, оскільки невідповідна утилізація може мати серйозні наслідки для навколишнього середовища.

Хімічна дезінфекція, як правило, виконується на місці, тобто в межах лікарні. Проте існує тенденція до розвитку комерційних, автономних та повністю автоматичних систем обробки медичних відходів, що знаходяться в промислових зонах. Оброблені відходи можуть бути утилізовані як небезпечні медичні відходи, але,  у разі витоку таких хімічних дезінфікуючих розчинів під час роботи або неналежної утилізації  можуть спричинити шкідливий вплив на навколишнє середовище.

Недоліками хімічної дезінфекції є:

  • Використання небезпечних речовин, що вимагають комплексних заходів безпеки.
  • У випадках фармацевтичної, хімічної та деяких видів інфекційних відходів вона недостатня.
  • Вартість хімічних дезінфікуючих засобів може буде дуже високою, що збільшує загальний кошторис процесу.
  • Використання озону, як ефективного стерилізатору у системі обробки медичних відходів, що не генерує побічні продукти, які можуть утворитись під час використання сполук хлору. Однак,  для роботи з цією речовиною необхідно вжити заходів, аби забезпечити персонал від впливу небезпечного газу на організ людини, особливо легені, які він може дуже пошкодити.
  • Інші агенти, що можуть використовуватись для хімічної обробки медичних відходів, — це луги, які є надзвичайно корозійними (гідроксид натрію або натрій), або у більш м’яких формах (оксид кальцію або негазований калій). Серед інших ефектів, луги мають тенденцію до гідролізу білків. Якщо витрати реагентів не враховуються, головним недоліком цього методу є ризик контакту, оскільки лужні розчини шкідливо впливають на шкіру та легені

Волога термічна обробка (парова стерилізація/автоклав)

При вологій термічній обробці відходи спочатку подрібнюються, а потім піддаються впливу високотемпературної пари. Цей процес схожий з процесом стерилізації в автоклаві. За умови застосування певних температурних режимів і часу контакту, більшість видів мікроорганізмів інактивуються шляхом мокрої термічної дезінфекції.

Для підвищення ефективності дезінфекції гострі предмети повинні бути подрібнені або фрезеровані. Цей метод непридатний для обробки анатомічних відходів та туш тварин і неефективний при обробці хімічних або фармацевтичних відходів.

Недоліками мокрої термічної обробки є:

  • Не підходить для обробки анатомічних частин, рідин,  фармацевтичних та хімічних відходів .
  • Неналежна сегрегація (сортування) здійснює суттєвий вплив на ефективність переробки.
  • Подрібнення та стерилізація в окремих ємностях має ризик перехресного інфікування

Мікрохвильове опромінення

З частотою близько 2450 МГц і довжиною хвилі 12,24 см, мікрохвильові печі руйнують більшість мікроорганізмів. Мікрохвильові печі швидко нагрівають воду, що міститься в оброблених відходах, і теплопровідність руйнує інфекційні елементи. Відходи спочатку подрібнюються, згодом зволожуються і переносяться в камеру опромінення, оснащену серією мікрохвильових генераторів; опромінення займає близько 20 хвилин. Після процесу опромінення відходи ущільнюються в контейнері, а потім викидаються в муніципальний потік відходів.

Мікрохвильове опромінення широко використовується в багатьох країнах, і його популярність зростає. Незважаючи на цей факт, це тягне за собою відносно високі витрати та існує також ризик експлуатаційних та технічних питань, його використання поки що не рекомендується в країнах, що розвиваються.

Недоліками мікрохвильового опромінення є:

  • Порівняно високі інвестиційні та експлуатаційні витрати.
  • Ризики експлуатації та технічного обслуговування.
  • Не можна обробляти метал.
  • Міжнародне схвалення зменшується через потенційну небезпеку мікрохвильових печей.

Захоронення в землю

Захоронення в землю вважається прийнятним рішенням, коли немає способів обробки відходів перед його утилізацією. Наприклад, якщо в лікарнях накопичуються небезпечні медичні відходи, краще використовувати метод захоронення, ніж викидання на полігон, адже зростає ризик передачі інфекцій. Перешкодами для застосування даного методу можуть бути культурні або релігійні особливості, також даний метод небезпечний своїми ризиками, що пов’язані з можливим потраплянням патогенів у повітря, ґрунт, воду. Небезпека цього способу утилізації схожа за впливом на довколишнє середовище з методом спалювання.

  • Внаслідок неорганізованого та розсіяного захоронення відходів на відкритих звалищах можуть виникнути серйозні проблеми із забрудненням, пожежі, підвищений ризик передачі хвороб та потрапляння в організм людини та тварин. Медичні відходи не повинні бути утилізовані на відкритих звалищах або поблизу них. Небезпека людей або тварин, які контактують з активними збудниками, ускладнюється додатковим ризиком подальшої передачі інфекцій, безпосередньо через рани, інгаляцію або споживання, або опосередковано за допомогою патогенного організму або харчового ланцюга.
  • Санітарні полігони є кращими, ніж відкриті відвали, враховуючи принаймні чотири пункти: вони геологічно виділяють відходи від навколишнього середовища; технічні вимоги до приймання відходів; сортування спрямовуються персоналом на місці. Утилізація деяких медичних відходів (інфекційних відходів та фармацевтичних відходів у невеликих кількостях) є прийнятною. Санітарні полігони запобігають забрудненню ґрунту, поверхневих та підземних вод, а також обмежують забруднення повітря, виникнення неприємних запахів та прямий контакт людини з відходами.

Інертизація

Процес інертизації мінімізує ризик поширення токсичних матеріалів у поверхневі або ґрунтові води, шляхом змішування відходів з цементом та іншими речовинами перед його утилізацією. Цей розчин особливо підходить для фармацевтичних препаратів та золи спалювання, які мають високий вміст металів (такий спосіб також відомий як «стабілізація»).

З фармацевтичних відходів спочатку знімають упаковку, а потім подрібнюють. Додають суміш води, вапна та цементу до одержання однорідної маси. Цю масу перетворюють у кубики (наприклад, 1м3) або гранули, а потім транспортують з очисних споруд на місця зберігання. Суміш, що містить інертні відходи, також може перевозитись на полігон, поки вона перебуває у рідкій формі та виливається в комунальні відходи.

Інертизація є відносно недорогою і не потребує особливо складних технологій, основним обладнанням є подрібнювач/шредер  для дроблення відходів, цементу, вапна та води для утворення суміші, а також бетонозмішувач для змішування відходів та бетонної суміші .

Не існує жодного універсального рішення для належного поводження та утилізації небезпечних медичних відходів. Обрана альтернатива повинна зосереджуватися на максимально можливому впливі на здоров’я людини та навколишнє середовище, але в більшості випадків це повинно бути компромісним рішенням в залежності від місцевих умов.  

  1. Яка ціль утилізації медичних відходів?
  • Зменшити ризик шкоди медичним працівникам, населенню та навколишньому середовищу
  • Зменшити кількість відходів
  • Забезпечити сегреговане збирання відходів
  • Створити належні місця для збору відходів у медичних відділеннях та в лікарнях
  • Створити власний транспортний маршрут
  • Відновлювати відходи максимально можливо
  • Утилізувати відходи екологічно та здоровим шляхом
  1. Як система Celitron ISS (інтегрований стерилізатор та шредер) забезпечує рішення щодо утилізації медичних відходів?

Паровий стерилізатор Celitron ISS може використовуватися для утилізації інфекційних медичних відходів у лікарнях, клініках та інших установах охорони здоров’я. Компактний знешкоджувач медичних відходів Celitron, інтегрований стерилізатор — шредер — паровий стерилізатор з вбудованим подрібнювачем; він призначений для переробки біологічних відходів у лікарнях та клініках на місці та відповідає рекомендаціям ЄС та ВООЗ.

5.1 Рекомендації ВООЗ щодо видалення медичних відходів:

«Відходи, що утворюються в закладах  охорони здоров’я включають широкий спектр матеріалів, від використаних голок і шприців до забруднених пов’язок, частин тіла, діагностичних зразків, крові, хімікатів, фармацевтичних препаратів, медичних приладів та радіоактивних матеріалів.

Неправильне управління медичними відходами може призвести до потенційного інфікування медичних працівників, пацієнтів та громади в цілому. Важливо, щоб усі медичні відходи сортувались на місці їх виникненя, відповідно оброблялись та безпечно утилізувались «. (Джерело: http://www.who.int/topics/medical_waste/)

5.2 Подрібнення та стерилізація в межах однієї ємності

Подрібнення твердих медичних відходів до його стерилізації є необхідним кроком:

  • Це збільшує контакт між відходами та дезінфектантами, оскільки збільшується площа поверхні відходів і зникають замкнуті простори.
  • Зменшується обсяг відходів на 70-80%.

В ISS є унікальний ножовий блок із запатентованою технологією. Завдяки цьому спеціальному професійному горизонтальному та вертикальному ножовому блоку подрібнення проходить ідеально, завдяки чому процес автоклавування відходів буде успішним.

Автоклавування — це мокра термічна обробка, яка дуже ефективна. Автоклави зазвичай використовуються для стерилізації предметів, що підлягають переробці в лікарнях, але такі пристрої можуть обробляти лише невелику кількість відходів. Через це вони найчастіше застосовуються для обробки лише високо інфекційних відходів, таких як мікробні культури та гострі предмети.

Переваги автоклавування:

  • Це ефективно та екологічно чисто.
  • Ця технологія схвалена та дозволена для обробки інфекційних відходів у більшості країн.
  • Це зрозуміло та прийнятно для медичного персоналу та широкої громадськості.
  • Стерилізація на виході має відходи, класифіковані як муніципальні відходи.
  • Економічність. У порівнянні з витратами на спалення загальні витрати на автоклавну обробку є низькими.
Подрібнення та стерилізація відбувається в одній ємності. Це важливо під час технічного обслуговування, оскільки гарантується безпечне робоче середовище як для операторів, так і для технічних працівників, і виключається можливість будь-якого перехресного зараження.

Ємність обладнано приводним валом і потужними подрібнювачами, що зменшують розмір та об’єм відходів. Оброблені відходи стають неінфекційними, безпечними і можуть бути викинуті як звичайні муніципальні відходи.

 

5.3 Обробка з ISS?

МАТЕРІАЛИ, для обробки в ISS:

  • Шприци
  • Діалізатори
  • Скальпелі
  • Текстиль
  • Тести
  • Пластик
  • Скло
  • Папір
  • Органічні матеріали
  • Повні контейнери для гострих відходів
  • Інші небезпечні біомедичні відходи

Галузі медичного застосування

  • Клініки діалізу
  • Лікарні
  • Дослідницькі об’єкти
  • Хірургічні центри
  • Центри плазми та банки крові
  • Клінічні лабораторії

Перелік небезпечних відходів, для обробки пристроєм ISS  відноситься до коду EWC 18 01 03 у системі класифікації кодів небезпечних відходів Європейського Союзу, з позначенням : «відходи, збирання та захоронення яких підлягають спеціальним вимогам, щоб запобігти зараженню». Це відходи, що утворюються в установах охорони здоров’я: лікарняних палатах, операційних залах, кабінетах та лабораторіях, небезпечний характер яких полягає у їх потенційній інфекційній здатності.

В інфекційних медичних відходах можуть бути присутні лише сліди хімічних та лікарських залишків. У випадку коли інструменти, пляшки та ящики, містять більшу кількість хімічних речовин, лікарських залишків або препаратів, такі відходи повинні збиратися окремо, оскільки вони потребують іншого методу обробки.

Рекомендована обробка та окреме збирання інфекційних (потенційно інфекційних) голок та гострих шкідливих відходів, у тому числі: інфузійні, трансфузійні та перфузійні набори; голки для метеликів; канюлі; одноразові скальпелі; набори гемодіалізу; розбиті скляні контейнери (бактеріологічні та клінічні лабораторії); ампули, що містять залишки розчину тощо.

5.4 Екологічний аспект застосування стерилізатора-шредера (ISS) Celitron

Що стосується дотримання природоохоронних положень, то пристрій Celitron ISS є підходящим вибором для закладів охорони здоров’я. В силу своїх розмірів і можливостей велика частина небезпечних відходів залишається на місці свого виникнення, тобто в приміщенні конкретної установи. Подрібнені відходи зменшуються до 1/5 його початкового об’єму, не виділяючи шкідливих речовин, і можуть безпечно утилізуватись як муніципальні відходи.

Зв’язатись з нами